НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ

Бевзенко Валерій Федорович

 Голова підкомітету з питань земельних відносин

Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України

01008, м. Київ, вул. Шовковична, 2 км. 408 тел/факс (044) 255-25-78 e-mail - Bevzenko.Valerii@rada.gov.ua


Першому

віце-прем'єр-міністру України

Турчінову О.В.


Шановний Олександре Валентиновичу!

       26 серпня 2009 року постановою №982 було затверджено Порядок розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності. Хочу звернути Вашу увагу на наступні його положення, які не відповідають чинному законодавству і можуть спричинити значні негативні наслідки у сфері земельних відносин.

1. Пунктом 4 Порядку передбачено можливість використання земельних ділянок для розміщення малих архітектурних форм на праві особистого земельного сервітуту. В той же час постановою проігноровано вимоги частини першої статті 98 Земельного кодексу України, згідно з якою суб'єктом права земельного сервітуту може бути виключно «власник або користувач земельної ділянки», а не будь-яка особа. Крім того, проігноровано вимоги частини третьої цієї статті, які визначають основну відмінність права земельного сервітуту від інших видів землекористування: «встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею». В той же час в разі запровадження вказаного пункту держава буде фактично позбавлена права володіння та користування земельною ділянкою, наданою на праві сервітуту. Таким чином, в даному випадку право земельного сервітуту фактично підміняє право оренди землі. Зазначене положення створює передумови для масової передачі органами місцевого самоврядування в обхід вимоги щодо необхідності проведення земельних торгів, земельних ділянок під видом земельних сервітутів. І це при тому, що Уряд постійно декларує необхідність проведення земельних аукціонів для більшості випадків надання земельних ділянок.

2. Пункт 5 Порядку надає особам, які протягом 3 років (?!) самовільно використовують земельну ділянку після закінчення терміну їх оренди, сплачуючи при цьому орендну плату, право на отримання цієї земельної ділянки на праві земельного сервітуту. Таким чином, замість того, щоб вживати дієвих заходів для боротьби із самовільним використанням землі, вказаною постановою фактично стимулюється таке правопорушення. Хочу звернути Вашу увагу на те, що при прийнятті Порядку проігноровано той факт, що відмова у продовженні терміну договору оренди землі може бути пов'язана не тільки зі штучним затягуванням процедури прийняття цього рішення, а й із вимогами містобудівної документації, невиконанням орендарем своїх зобов'язань за договором, потребою для використання раніш орендованою земельною ділянкою для суспільних потреб.

3. Пункт 10 Порядку визначає, що: «у разі коли рішення щодо розміщення малої архітектурної форми не прийняте протягом місяця після подання суб'єктом господарювання визначених уповноваженим представником документів, вважається, що розміщення малої архітектурної форми дозволяється за принципом "мовчазної згоди"». При цьому не було взято до уваги те, що поняття вказаного принципу в чинному законодавстві на даний час відсутнє. Слід також зауважити, що вказане положення також не враховує того,
що для прийняття рішення про надання дозволу на розміщення малих архітектурних форм в багатьох випадках недостатнім є подання певних документів, необхідним є ще й вивчення дозвільним органом інших чинників, які впливають на можливість такої видачі. Зважаючи на це, введення принципу мовчазної згоди може мати значні негативні наслідки для і так недолугої правозастосовчої практики у цій сфері, сприятиме розвитку рейдерських та хабарницьких схем. Як приклад можна привести ситуацію, коли вказаний
дозвіл не наданий не у зв'язку з відсутністю певних документів, а на підставі того, що генеральний план населеного пункту передбачає використання цієї ділянки для інших цілей. В такому випадку зацікавленій особі достатньо буде «домовитись» із дозвільним органом про те, що його заява не буде розглянута у встановлені строки і в результаті такий дозвіл буде вважатись таким, що отриманий (особливу небезпеку становлять зокрема випадки розміщення малих архітектурних форм в рекреаційних зонах, землях водного фонду).

4.  Пунктом 3 Порядку без внесення змін Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" розмежовані питання, які підлягають розгляду на пленерних засіданнях сільських, селищних, міських рад та виконавчими органами цих рад, що є порушенням пункту 15 частини першої статті 92 Конституції України.     

5.  Звертають на себе увагу недотримання вимог нормопроектної техніки, зокрема, в частині термінології Порядку. Так додатком 2 до постанови визначено, що Заява-декларація про розміщення малої архітектурної форми має адресуватись: «голові сільської, селищної, міської ради», в той час коли стаття 141 Конституції України визначає вказану посаду, як «сільський, селищний, міський голова»

     Звертаю Вашу увагу на те, що допущення зазначених недоліків у акті вищого органу в системі органів виконавчої влади вельми негативно відображається на авторитеті цього органу, не кажучи вже про ті негативні наслідки, які спричинять проблеми у його виконанні.

     Звертаюсь до Вас з проханням вжити заходів щодо термінового приведення вищевказаної постанови Уряду у відповідність до вимог законодавчих актів України.

 

Народний депутат України,голова підкомітету       В.Ф.Бевзенко